Хмельницький Палац піонерів гостинно відкрив свої двері для дітвори у 1937 році. Розташовувався він по вулиці Володимирській будинок № 103. В перші місяці працювало не багато гуртків: фотогурток, шаховий, столярний, народних інструментів, кімната казок, ігротека.

В 1939 – 1940 р. був створений ансамбль пісні і танцю. Гурткова робота відновилась після війни.

У 1946 році за рішенням міської ради Палацу піонерів був переданий одноповерховий будинок по вулиці 25 жовтня, № 46 (тепер вул. Проскурівська).

Будинок з часом було розширено і добудовано 2-й поверх. Тут відкрилися нові лабораторії, клуби; заявили про себе цікаві колективи: драматичний, хоровий, духовий, хореографічний, гурток вишивки, образотворчого мистецтва. Відкрився туристичний відділ. Відділ техніки представляли авіамоделісти, картингісти, радіотехніки та ін. В той час керівниками гуртків працювали знаючі досвідчені педагоги, які любили свою справу. Це М.О.Смушкова, І.С.Теплова, Н.С.Пресайзен, Р.С.Дегтярьова, Й.І.Литвак, З.В.Антрусенко, О.Р.Янківська. А.М.Текутьєва, О.М.Григоренко та ін.

Першим директором ще довоєнного періоду був Шпилько М.І. (1937 – 1956 рр.).

Змінювались часи, росло місто, збільшувалась кількість школярів, бажаючих займатись в гуртках і колективах Палацу.

Частими гостями у Палаці були делегації гостей з Болгарії, Анголи, Польщі, сейшельських островів, міста Модесто США та ін.

Приміщення Палацу стало тісним для всіх бажаючих займатися улюбленою справою. Керівні органи області і міста врахували значний вклад педагогічного колективу Палацу піонерів у справу виховання підростаючого покоління і прийняли рішення про будівництво нового Палацу.

Спільними зусиллями багатьох підприємств міста та області було побудовано і подаровано дітям світлий, просторий Палац.

16 грудня 1989 року колектив Палацу перебрався у нове приміщення по вул. Свободи, будинок 2/1. З відкриттям нового Палацу значно розширилась гурткова та клубна робота, змінились форми методичної та масової роботи. Змінилась назва Палацу піонерів. Він став іменуватись Палацом творчості дітей та юнацтва (1991).